сіра полоса життя

вже 9-й день поспіль те і роблю,що заповнюю дні будь-якими заняттями аби тільки не думати про свій вчинок (ревнощі). ніколи не думала,що таке можливо. Перші дні я намагалася цілими днями спати..наставала ніч.. я перенесла на своє ліжко настольну лампу. цілу ніч аж до ранку читаю книжку. книжка цікава..але мені якось сумно від того,що я живу з дня в день звичайним сірим днем. іноді просто валяюсь в ліжку перед телевізором цілий день; іноді весь день просплю.. мама намагається мене витащити з цього стану.. бере з собою ,коли їде до тата на роботу.. ввечері в пив-бар ..(ми сім'єю п'ємо пиво..)
А найтупіше це те,що мені вже починає подобатися моє одіночєство..
мабуть,має пройти деякий перідо часу,щоб я знашла нових друзів (а точніше ЗАХОТІЛА знайти їх).. змогла знову відчути краски життя.

Поставлю для себе стандартне питання: То все ж таки життя складне?
Сьогодні я відповім -ні. Може в мене криша їде?.. нащо я веду цей блог(щоденник),якщо у мене є нармальний,реальний ,бумажний днев. Там моє життя розписане ,майже в деталях починаючи з 5-го класу.
Кажуть, ведуть щоденники ті люди,які одинокі в житті. я одинока?..зарас мабуть,да. Але ж я була не завжди такою.. невже я просто закриваю на очевидне очі.????.. хоча водночас я собі противоречу оскільки десь читала чи чула,що люди таким способом (ведення щоденника) позбуваються негативу..

одна

мене всі кинули.. я залишилася одна.без друзів. посварилися через те ,що я преревнувала свою подругу до іншої подруги..так тупо.. зробили з мухи слона.. і хоча як я намагалася загладити свою провину(інцидент з ревнощами) Подружка не йде на компроміс... ай ладно.. не вперше почуваюсь кинутою... тільки тепер я і справді кинута. Життя складне,але в ньому можно вижити. просто треба вставати і знову встават після кожного падіння. Літо скоро мине. мабуть,дружба ,найкраща дружба мого життя залишиться в минулому.. але я завжди буду згадувати її (Олю) добрим словом.
хоча в мене виникає підозра ,що ця дружба існувала лише завдяки мені.. Я ЕГОЇСТКА? ..
до сраки те,що я стільки зробила для неї!! до сраки все!... Life is good!!Life is great!!Life is sow unbelievable!! ЧИ НЕ ТАК???

Все це можна пережити..вона ж може без мене.... *на жаль ,мабуть, не мучилась так як я в перші дні..* і це найболючіше,коли ти дійсно довіряєш людині,відкриваєш їй свою душу..а вона... тебе кидає на призволяще.. але як я там завжди кажу в таких ситуаціях : все що нее робиться - все на краще.)
є і плюси.хоча їх дуже мало...

але я так сумую за нею...

будем вставати - і йти далі..

P.S. А може ми самі собі ускладнюємо життя?