сіра полоса життя

вже 9-й день поспіль те і роблю,що заповнюю дні будь-якими заняттями аби тільки не думати про свій вчинок (ревнощі). ніколи не думала,що таке можливо. Перші дні я намагалася цілими днями спати..наставала ніч.. я перенесла на своє ліжко настольну лампу. цілу ніч аж до ранку читаю книжку. книжка цікава..але мені якось сумно від того,що я живу з дня в день звичайним сірим днем. іноді просто валяюсь в ліжку перед телевізором цілий день; іноді весь день просплю.. мама намагається мене витащити з цього стану.. бере з собою ,коли їде до тата на роботу.. ввечері в пив-бар ..(ми сім'єю п'ємо пиво..)
А найтупіше це те,що мені вже починає подобатися моє одіночєство..
мабуть,має пройти деякий перідо часу,щоб я знашла нових друзів (а точніше ЗАХОТІЛА знайти їх).. змогла знову відчути краски життя.

Поставлю для себе стандартне питання: То все ж таки життя складне?
Сьогодні я відповім -ні. Може в мене криша їде?.. нащо я веду цей блог(щоденник),якщо у мене є нармальний,реальний ,бумажний днев. Там моє життя розписане ,майже в деталях починаючи з 5-го класу.
Кажуть, ведуть щоденники ті люди,які одинокі в житті. я одинока?..зарас мабуть,да. Але ж я була не завжди такою.. невже я просто закриваю на очевидне очі.????.. хоча водночас я собі противоречу оскільки десь читала чи чула,що люди таким способом (ведення щоденника) позбуваються негативу..