пиріжок за склом

Шо не кажіть ,але коли ти щось робиш, прямуєш до досягнення цілі і тут «Оп-п-а» і твої плани ламаються,щось або хтось їх руйнує, нс це дуже сердиться..не дає певнич чином спокою..мучить не фізично а морально.. щось з’їзає тебе з середини – незавершена справа. Це як нелоїсти пирріжок.. понадкусувати зі всіх сторін ,а серединки з джемом так і не встигти дістати. І чим далі тим білье це тебе дістає.. бо ти щодня бачи той пиріжок.. але ж блін..він вже «за склом» і під замком і ти розумієш.щ він тобі вже не позубам.. та і якість у нього вже не та.. Апетиту вже нема.але є незавершена справа,яка постійно тобі нагадує про себе. А коди ти ще й дізнаєшся,що пиріжок хоче попасти в рот до іншого роту, то це тебе ще більше злить.. хочеться викинути ну кончену начинку в мусорнік,де йому і місце.. стерти в порошок… і вопше шоб тут не смерділо поцвівшим куском якогось тіста. І незавершена справа тут вже ні до чого.