Чи достойна мета свого існування?!..

Як показав мій власний досвід ,іноді не варто добиватися поставленої вами мети. причому чим раніше ви це зрозумієте,тим краще для вас. Бо іноді сама мета не варта навіть для просто свого існування,а тим більше на здійснення її вами.


Два місяці назад я випадково зайшла з мамою в магазин спортивного одягу,(спорт-товари).

Поки мама міряла на себе чергову шмотку я знайшла свій "скарб". Будучи любітєльніцою екстріму, я любила і скейтбордерство. Отож, як ви вже поняли, мій скарб це й був - скейт. Ото знаєте ,як кажуть : Очі затуманило "Хочу і все!!!" Поянчала ,покричала..)))) Ну шо ж мама не зробить для своєї доці, щоб та не нила)) - купила- *а радості було повні штани.........*
Пригналася додому з посмішкою на всі 32 ))) Розпакувала все,туда сюда.. пробую.. - Йой.. а це оказується важко.. ще й рівновагу треба вміти тримати.. - Але нічо.. навчуся..
*п.с. і досі вчуся..роблю вже досить великі успіхи..)) - тьху-тьху-тьху*

Отож , вчилася вчилася дома,поки не прийшов час і на людях позоритися=))
нічо..пішла..подружку за компанію.. і на вулицю..)) нашла место по-тише де більш мент рівна дорога.. На наступний день знову ми з ольою ,ще й Мішу за компанію взяли туди , пришли вчитися.. В той день я познайомилася з толпою людей ,бо більш це ніяк не назвеш) Серед них був ДУЖЕ класній парень.. ну прийнаймні мені він відразу сподобався..*а потім щей як виявилось,Олі він тоже о душі припав)* сімпотний такий.. калєчко в губі,прікаліст.. Ёпт.. шей на скейті вміє кататися.. кароче вбив він мене на повал.... Ну ми в той вечір всі так півгодинки погуділи разом і розійшлися.. Той пацан запросив нас,щоб ми і завтра приходили.. пару днів ми так погуляли..покаталися.. З кожним днем все більше і больше відчувала тягу до нього.. відчувало моє серце ,що добре це все дєло не кінчиться..
*Ото не послухала блін дура розумного девізу :

"Не привязывайся к чему-либо, потому что это что-либо уйдет в конце концов и разобьет твое сердце"
Антон Соя "Емобой"*

От і привикла на свою голову(( кароче говоря влюбилася... Епт.. як же це тяжко було.. ходити і постійно думати про нього.. ПОСТІЙНО!!!!!.. це просто з'їдає тееб зсередини.. кароче тупо мислями постійно тра*аєш свій мосХ .. і ти ніяк не можеш зупинити цей процес..Бо механізм вже запущений.тижнів так через три після нашого знайомства я постовила собі за мету будь-якими шляхом добитися його! Кароче каприз :"Йома йо!але воно буде майо!" кароче дєвка.... поїхала з катушок.. в інеті кучу літератури перечитала.. Як пацани дцмають..як воспрінімають фрази.. кароче їхню психологію..знала їх вразливі місця на чому мона підловити і спокусити.. *кароче піздєц..Хоча почитати там було про шо.. досить цікаві статті .. Хто хоче можу дати ссилочки :
от тут Я ДУЖе багато чого для себе пізнала
а це для загального розвитку на майбутнє)))
гГгГгГ.. а то так і є!!!)
(а це ще одна ссилочка) *

Ну всьо думаю : пацан, ти попав! І ти будеш моїм!! Та не так сталося,як гадалося.. Ех.. мучилась-мучилась..І вирішила,от думаю сьогодні останній день гуляю,того шо на носі тести,буду братися вже за голову і шось вчити.. От і вирішила ,що нічого не втрачу,якщо вб'ю два зайці одним пострілом : і погуляю,і заодно провірю чи є в Нього якісь почуття до мене.
Гуляємо .. До нас мали підтянутися потім мої подруги. Я вирішила їх зустріти на зупинці,щоб самій не було скучно там сидіти зайбрала йог з собою)) Ну в смислі покликала за компанію) пішов) сіли..сидимо.. я так по троху по-малу підкралася я до теми любовної... і тут поєхало ,понеслось.. мені всього навсього нада було підштовхнути до цього.. Розказав,що в нього була дєвчьонка того літа.. він дуже сильно її любив.. Але вона його кинула..а він до цих пір її любить..і нічого не може з цим зробити.. що вона мол тіпа з Росії,але вона має цього літа знову сюди приїхати і вн надєїтся,що її поверне (ну да.. я бачила на стіні вконтакті в нього повідомлення від Даші з Росії. вони між собою спорили.. і то я так поняла вони перейшли на лічку потім...

Тоді я прямо спитала :
- Тобто,ти натякаєш на те,що в нас нічого не може бути?!..
- В общем да...

Кароче.......... всьо.! розвєялісь мої мечти і надєжди в ту же секунду..((( Я прям почула як розбилася моя невеличка мрія.

потім відбулися ще деякі події.... мій тріумфальний уход із киданням пляшки шампанського в стіну * пляшка пролітає в 10 см від його голови* Но мені пох.. я тупо забралася пішла... пішла....пішла ревіти..(((((((
Далеко я не змогла від них відійти буквально в кілометрі,півтора я впала на траву і в прямому смислі цього слова заревіла ,як дитя... Як же мені, моєму моЗку було важко поняти,що не все можна,що не все можна отримати,що не кожну мрію можна здійстини, не кожна мета підлягає досягненню!! причому чим раніше ти це зрозумієш (що це не Твоє) ,тим буде краще для тебе.
Отож, перш ніж братися до сходження на гору,подумай чи взагалі треба це тобі?!...

Але все ,що нас не вбиває,робить нас сильнішими!